Продовжую показувати, як я зараз будую свою мережу з 500 PBN в Україні. Одне з головних питань при таких обсягах — де, блін, брати стільки контенту?) Поки у тебе 10 PBN — проблем взагалі немає. Пишеш спокійно за допомогою AI — завантажуєш вручну на сайт по 10 статей і все гаразд.
А що робити, коли їх 500 і ти хочеш, щоб на сайті з’являлися тематичні статті щодня? Проста математика: 500 сайтів × хоча б 200 статей на місяць = 100 000 статей. Якщо середня стаття 5–7 тис. символів — це вже 600 000 000 мільйонів символів контенту. Тому що я взагалі не хочу робити класичний PBN на кшталт: купив домен, встановив WordPress, завантажив 10 статей, розмістив посилання, і сайт наступні 3 роки лежить мертвим.
Моя ідея PBN 3.0 полягає в іншому. Сайт повинен постійно отримувати нові сторінки, оновлювати старі, розширювати семантику, отримувати перегляди та, в ідеалі, трафік. Тобто максимально бути схожим не на PBN, а на звичайний інформаційний/нішевий сайт. Тому контент — одна з речей, яку я зараз максимально автоматизую. Використовую 4 основні підходи:
- Генерація та масштабування за допомогою ШІ
Існує величезна різниця між «згенерувати статтю за допомогою ШІ» та «створити систему виробництва контенту за допомогою ШІ». Перше може зробити будь-хто в чаті GPT за 30 секунд. Друге вже цікавіше:
🔷 потрібно автоматично визначити тему
🔷 зібрати семантику
🔷 зібрати структуру
🔷 написати матеріал
🔷 створити заголовки
🔷 додати таблиці/списки/FAQ
🔷 підібрати зображення
🔷 створити внутрішні посилання
🔷 вибрати категорію
🔷 запланувати публікацію
🔷 відправити в індекс
Причому я не хочу, щоб 500 сайтів виглядали так, ніби їх писав один і той самий чат-бот. Тому використовую різні теми, структуру, довжину статей, стилістику, частоту публікацій, типи матеріалів. І найголовніше — я не зважаю на детектори ШІ. Мені взагалі пофіг, чи показує там якийсь детектор 17% ШІ чи 97%. У мене набагато простіший детектор — це Google.
Мені потрібно, щоб він проіндексував сторінку і дав покази, далі пішли запити, сторінка трималася в індексі протягом 3–6 місяців і пішов постійний трафік. Для мене це нормальні показники якості контенту.
2. Рерайт — але не той рерайт, який ви пам’ятаєте з 2012 року
Раніше рерайт виглядав приблизно так: «купити квартиру в Києві» — після рерайту — «придбати нерухомість у столиці України». Отримуємо унікальність 97% — отже, контент просто супер. Я під рерайтом зараз розумію зовсім інше. Є вже існуючий матеріал, який Google розуміє, індексує і, можливо, навіть ранжує. Ми беремо його за основу, але повністю переробляємо. Змінюємо структуру, порядок блоків, заголовки, розширюємо окремі частини, викидаємо зайве, додаємо таблиці, факти, нові поняття, зображення тощо. Ще цікавіше — брати не одну статтю, а кілька документів на одну тему.
🔷 з одного взяти структуру
🔷 з другого — цікаві факти
🔷 з третього — блок, якого немає в інших
Потім зібрати з цього новий матеріал. Виходить уже не тупий «рерайт конкурента», а умовно синтез кількох джерел. Для масового виробництва контенту мені цей підхід подобається набагато більше.
3. Парсинг — один із найцікавіших варіантів для великих обсягів
Парсинг я взагалі розглядаю не як спосіб «вкрасти сайт». Парсити 10 000 чужих статей і завантажити їх собі 1 до 1 — для цього не треба багато розуму. Для мене парсинг — це спосіб отримати величезну базу сировини для подальшої обробки. Уявіть, я створюю 100 сайтів однієї тематики. Можна заздалегідь зібрати тисячі релевантних матеріалів із десятків джерел, а далі все відбувається автоматично:
🔷 прибрати непотріб
🔷 визначити тематику
🔷 розбити на категорії
🔷 видалити дублікати
🔷 виділити сутності
🔷 переробити
🔷 розподілити між сайтами
🔷 внести публікації до розкладу
І ось тут починається найцікавіше. Раз написав систему — далі вартість виробництва кожної наступної тисячі матеріалів знижується. Саме тому я зараз витрачаю стільки часу не безпосередньо на створення ПБН, а на платформу. Мені цікаво створити конвеєр, якому умовно кажеш: Україна, тематика авто — треба запустити 100 сайтів ПБН. Далі платформа й система максимально багато роботи виконують самі. Потім, умовно, наступний пакет: Німеччина — фінанси — 200 сайтів. І тобі не треба заново наймати 15 копірайтерів і пояснювати кожному технічне завдання.
- Переклади — взагалі окрема золота жила
Ось цей підхід чомусь використовують набагато рідше, хоча в інтернеті велика кількість контенту десятками мов. Чому для українського сайту обов’язково шукати джерело лише в українському Google — адже є США, Німеччина, Іспанія, Італія, Польща, Бразилія тощо. Можна знайти чудовий матеріал, якого взагалі немає в потрібному регіоні, і далі зробити:
🔷 переклад
🔷 локалізацію
🔷 рерайт
🔷 зміну структури
🔷 додавання локальних сутностей/прикладів
🔷 публікацію
І тут ключове слово — саме локалізація, а не переклад. Бо просто перекласти американську статтю про кредити українською й залишити там банки США, долари та американське законодавство — це, очевидно, хрінь. А ось взяти її структуру/інформацію й нормально адаптувати під регіон — це вже зовсім інша історія.
Я не збираюся обирати один із цих способів, навпаки, мені здається, що найефективніший варіант — поєднувати їх між собою. Мені не потрібен генератор статей, таких сервісів уже мільйон — мені потрібна система управління контентом усієї PBN-мережі.
Створити 500 PBN — завдання відносно просте, а створити 500 сайтів, які постійно оновлюються, індексуються, отримують покази/трафік і якими можна централізовано керувати — ось це вже набагато цікавіше. У цьому для мене полягає різниця між звичайними PBN і тим, що я називаю PBN 3.0.
Всіх обійняв 🫂
__________________
Потрібні посилання? Пиши в особисті повідомлення в Telegram: https://t.me/andrey_soroka
СНД/бурж (гемблінг, казино, дейтинг, крипта та білі проєкти)
Мій канал про SEO, лінкбілдинг та iGaming: https://t.me/info_site
