Тривав останній курс університету. Я писав статті на біржі та наповнював власний сайт, який тоді ще нічого не приносив. Потрібно було думати про майбутнє. Працювати вчителем за спеціальністю я не хотів, бо розумів, що особливих перспектив там немає.
Десь я прочитав, що можна поїхати на роботу до Польщі, непогано заробити й накопичити грошей для старту, а потім уже шукати щось легше. Я одразу розумів, що просто не буде, адже переважно пропонували роботу на заводах, фабриках тощо.
Порадившись з однокласником, який навчався в тому самому університеті на паралельному курсі за спеціальністю «біологія», ми вирішили після закінчення п’ятого курсу поїхати до Польщі. Почали шукати компанію, яка займається оформленням усіх документів. Заплатили їй гроші, і нам зробили робочі візи на пів року.
Далі ми просто чекали на вакансії та обирали із запропонованих варіантів. А варіанти були дуже цікаві: від покрівельника до працівника м’ясокомбінату. Мені відкрили візу першим, а моєму однокласнику та його дівчині — ще ні. Вийшло так, що я мав їхати першим, а вони повинні були приєднатися пізніше. Ось я й поїхав: придбав квитки, зібрав речі та вирушив 🙂
Добирався три доби — потягами, автобусами та маршрутками.
Дорогою я познайомився з хлопцями — нас звели працівники компанії, яка надала мені вакансію, — і ми втрьох приїхали на місце. До речі, забув сказати: я приїхав працювати на м’ясокомбінаті 🙂 Чому саме там? У вакансії вказували найвищу погодинну ставку та велику кількість робочих годин. Усе дуже просто 🙂
Отже, приїжджаємо ми до якогось села або, можливо, навіть селища міського типу за нашими мірками. На його околиці розташований м’ясокомбінат, а приблизно за 700–800 метрів від нього — триповерхова будівля, у якій нас і поселили. Який же там стояв запах! Це неможливо описати словами. Саме тоді я прозрів і зрозумів, куди потрапив 🙂
Нас поселили у великій кімнаті на дерев’яних ліжках. Показали кухню. Сказали, що на заводі безкоштовно даватимуть ковбасу й усе, що там виробляють: різноманітні субпродукти чи як це правильно називається.
Зміна починалася о 7:00 ранку. Я прокидався о 5:30, щоб зібратися, дійти до заводу й хоча б випити чаю. Це був жовтень, і в такий час надворі ще було темно, тому на завод я йшов у темряві. Зміна тривала 12 годин. Додому повертався приблизно о 19:30, коли надворі вже знову було темно. На самому заводі вікон не було.
Тобто в робочі дні я фактично взагалі не бачив ані сонця, ані денного світла. А таких днів була більшість. Вихідні начебто були, але дуже рідко, адже ми працювали залежно від кількості привезених свиней: скільки привезуть — стільки й потрібно обробити 🙂
Було два типи робочих днів: коли свиней забивали й готували до розбирання та коли безпосередньо розбирали туші.
Ці дні чергувалися. Коли свиней забивали, моя робота полягала в тому, щоб стояти біля конвеєра з ножем у руках і намагатися швидко очищати шкіру на тушах, які проїжджали повз мене, підвішені за ноги 🙂
Як з’ясувалося, це було ще непогане місце — моїм колегам пощастило менше. Один хлопець просто на ходу вирізав більшість нутрощів, тримав їх усі в одній руці, а потім кидав у контейнер. Коротше кажучи, усе в крові, скрізь мокро, жахливо смердить, а в тебе болять руки, спина й усе тіло від важкої роботи та постійного перебування на ногах.
Далі буде…
________________
Потрібні посилання? Пиши в особисті повідомлення в Telegram: https://t.me/andrey_soroka
СНД/Бурж (гемблінг, казино, дейтинг, крипта та білі проєкти)
Мій канал про SEO, лінкбілдинг та iGaming: https://t.me/info_site
